У розпал пандемії коронавірусу в Україні виник ажіотаж щодо закупівлі апаратів ШВЛ. До цього процесу залучена не лише держава, а і політики, підприємці, благодійники та волонтери. За більш ніж 2 місяці такої активності, нажаль, спостерігаються дуже небезпечні тенденції, що потенційно можуть негативно вплинути на якість надання медичної допомоги хворим та призвести до марної трати державних коштів.

Останнім часом багато «інженерів» розробляють та закликають до масового виробництва своїх винаходів, які начебто можуть замінити апарати ШВЛ. Апофеозом цієї діяльності стало отримання дозволу на виробництво одного з «апаратів ШВЛ» на базі ручного дихального мішка «Амбу». Проте будь-який анестезіолог розуміє, що вентиляція мішком Амбу можлива лише на короткий час при проведенні заходів реанімації пацієнта із зупинкою дихання. Адекватна вентиляція пацієнта неможлива без наявності сучасних режимів з контролем за об’ємом або тиском та синхронізації апарату з пацієнтом (Додатки 1-3).

ЗМІ анонсують вітчизняне виробництво апаратів ШВЛ, і якщо в суспільстві це викликає оптимізм та ілюзію вирішення проблеми недостатньої кількості апаратів ШВЛ, то фахівці розуміють, що тут нема чому радіти, і навіть називають деякі з цих апаратів «вбивцями», тому що більшість з них не відповідають сучасним вимогам, не пристосовані для проведення тривалої штучної вентиляції хворих та дійсно можуть бути вкрай небезпечними! (Додаток 4).

Як неодноразово повідомлялося в соцмережах, зараз пропонується багато абсолютно однакових апаратів, які мають нібито різні назви та різні країни походження (США, Німеччина, Бельгія, Швеція та ін.), але виробляються переважно в Китаї. В цих апаратах заявлені сучасні режими ШВЛ, що викликає великі сумніви у спеціалістів. Також невідомо, хто буде здійснювати технічне обслуговування та ремонт вищезазначеного обладнання і скільки часу здатні пропрацювати ці апарати. Найбільш велике здивування викликає вартість цих апаратів, яка починається від 20 тисяч євро, а останнім часом сягає 35-45 тисяч євро (Додатки 5, 6).

Подібна ситуація вже мала місце в 2009 році, коли державою було закуплено велику кількість апаратів ШВЛ. В результаті, якісні апарати працюють до теперішнього часу, а низькоякісні – вже давно на смітнику.

Викладені вище факти дуже турбують спеціалістів в галузі інтенсивної терапії. Підтвердженням тому є численні публікації в соціальних мережах та ЗМІ (Додатки 7, 8). Ми вважаємо, що на першому місці при лікуванні хворих на вірусну пневмонію повинна бути експертність: лікарів, апаратів ШВЛ, і найголовніше – експертність загальної стратегії ведення таких пацієнтів та оснащення відділень, де ці пацієнти лікуються.

У зв’язку з відносно сприятливою епідеміологічною ситуацією в країні та світі, ажіотаж навколо ШВЛ дещо зменшується. Проте загроза другої хвилі епідемії восени-взимку 2020/21 може зробити ці питання ще більш гострими і актуальними. Але ще є достатньо часу, щоб підготуватися та вирішити проблему усвідомлено, виважено та державно.

Тому ми, лікарі-анестезіологи України, вимагаємо:

1. При прийнятті рішень щодо придбання ШВЛ враховувати нашу думку, як спеціалістів.
2. Припинити спекуляції на цій темі та, відповідно, безглузду витрату державних коштів.
3. При оснащенні відділень анестезіології та інтенсивної терапії апаратами ШВЛ забезпечити їх якість (з обов’язковим включенням апаратів експертного рівня) та кількість у відповідності з чинними табелями матеріально-технічного оснащення. При виборі виробників та постачальників апаратів брати до уваги їх можливості щодо сервісного обслуговування та навчання лікарів.

 Від імені лікарів-анестезіологів України – 

президент ГО «Асоціація анестезіологів України»       Сергій Дубров